В Одесі проходить семінар зі спілкування з людьми з інвалідністю

Збір за звернення з касаційною скаргою у низці справ не підлягає перерахунку, – Верховний Суд

Усім, певно, відомо, що в Конституції України закріплено принцип рівності в правах. Ним заборонена дискримінація громадян за будь-якими ознаками, у тому числі за станом здоров’я та фізичними особливостями. І нібито в правильності цього принципу ніхто не сумнівається, однак, на жаль, це не надто наближує його реалізацію. У більшості будівель, громадських транспортних засобів навіть немає пандусів, і чимало українців досі лякається і неадекватно поводиться, зустрівши людину з інвалідністю. Особливо важливо, щоб ситуація не була такою у держустановах та на підприємствах, куди людина приходить за послугою чи поміччю. Тому існує потреба в проведенні спеціальних тренінгів для працівників, заповняти яку розпочали в судах, провівши семінар для секретарів судових засідань.

Серед тренерів є працівники Одеського окружного адміністративного суду: керівник апарату Ольга Пасічник, суддя Людмила Юхтенко та помічник судді Марта Лукашик. У своїх лекціях вони розглядають проблему інвалідності з найрізноманітніших аспектів – соціологічного, психологічного та правового. За словами Ольги Пасічник, протягом історії існували різні підходи до феномену інвалідності, але в останні десятиліття більшість з них є застарілими. Людей з інвалідністю вже не можна сприймати як об’єкт благодійності чи лікування, як це було прийнято колись – це звичайна людина, яка може стикатися з певними обмеженнями, але усі вони – штучні, мають соціальну природу.

Як зазначає Людмила Юхтенко, інвалідність визначають не формально (за наявністю/відсутністю довідки), а зважаючи на соціальні обмеження, що виникають у людини через особливості її фізичного розвитку. Прикладом цього можна вважати рішення Вищого адміністративного суду України, яким скасовано постанову суду апеляційної інстанції саме через «формальний» підхід до визначення особи «інвалідом».

На думку Людмили Юхтенко, чимала кількість людей, стикаючись з людьми з інвалідністю, губиться. Причиною цього є зокрема не облаштованість громадських місць під потреби усіх груп населення: у людей складається враження, що людей з інвалідністю – одиниці, у той час як їхня реальна кількість по Україні – близько 18% (майже кожний п'ятий). Щоб краще зрозуміти нужди людей з інвалідністю, присутнім запропонували взяти участь у рольових іграх. У кожній з них один учасник грав роль людини з інвалідністю, а всі інші взаємодіяли з ним у спосіб, якого вимагала розігрувана ситуація.