To be or not to be досудовому врегулюванню спорів в Україні?

Відповідь на це питання 14 жовтня 2013 року з’ясовували в Одеському окружному адміністративному суді, де відбулася чергова зустріч в рамках спільного канадсько-українського проекту «Освіта суддів – для економічного зростання».

В рамках візиту делегації з Канади був проведений семінар для суддів, уповноважених на проведення процедури досудового врегулювання спорів (суддів двох пілотних судів - Одеського окружного адміністративного суду та Малиновського районного суду міста Одеси) на тему «Досудове вирішення спорів: обговорення практичних питань та обмін досвідом». До складу делегації увійшли: суддя Суду Королівської лави провінції Саскачеван (Канада) Тед Зажечни, суддя Суду Королівської лави провінції Манітоба (Канада) Дональд Брик, директор міжнародних програм Офісу уповноваженого з федеральних судових справ Канади Олег Шаков, старший менеджер програм Офісу уповноваженого з федеральних судових справ Канади Наталія Городецька, суддя Апеляційного суду Хмельницької області, секретар Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Анатолій Марцинкевич, начальник відділу міжнародного співробітництва Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Поліна Казакевич, менеджер проекту «Освіта суддів – для економічного розвитку» Ігор Осика, координатор проекту «Освіта суддів – для економічного розвитку» Олександра Баранюк.

Семінар розпочався  з виступу  голів пілотних судів, в яких запроваджена процедура, – Олега Глуханчука та Леоніда Лічмана. Далі суддя Суду Королівської лави провінції Манітоба (Канада) Дональд Брик розповів про такий елемент процедури досудового врегулювання спорів, як «окремі наради». Цей термін використовується на позначення окремих зустрічей, які проводяться з кожною стороною під час засідання з примирення. Вони є ефективними в тому випадку, коли сторони не готові до відкритого обговорення чи не бажають відступати від своїх позицій. Цей інструмент вдало використовується, коли переговори зайшли в глухий кут, або та чи інша сторона не бажає розкривати інформацію перед опонентом тощо. Крім того, необхідно брати до уваги, що суддя повинен витрачати однакову кількість часу на наради з обома сторонами, що є запорукою неупередженості.

Тему продовжив суддя Суду Королівської лави провінції Саскачеван (Канада) Тед Зажечни. Цікавим є той факт, що в Саскачевані всі справи проходять процедуру досудового врегулювання, з них 65-75% завершуються укладенням мирової угоди. Угода укладається у письмовій формі і підписується учасниками та включає положення про неможливість її оскарження. Суддя розкрив питання ефективності даного методу під час вирішенні складних справ. Цю категорію утворюють справи, в яких бере участь велика кількість сторін та представників, зачіпаються складні фактологічні та правові питання, чи містяться значні фінансові або компенсаційні вимоги. «Конференції з досудового врегулювання забезпечують прозорість судової влади, сприяють підвищенню довіри до суду, оскільки судді спускаються з високої «трибуни феміди» і відверто, чесно та неупереджено ведуть діалог з громадянами без зайвого процесуального формалізму», - підсумував іноземний колега.

Після обіду «День примирення» в Одеському окружному адміністративному суді продовжив «круглий стіл» з представниками органів державної влади та місцевого самоврядування Одеської області, адвокатами, представниками правових громадських організацій і науковцями Одещини. Присутні обговорили  роль адвокатів у ДВС і переваги, які ті отримують від участі у процедурі, чи не найголовнішою серед яких є безпрограшність. Адже сторони шляхом взаємних поступок обирають найвигідніший спосіб залагодження конфлікту та в подальшому можуть продовжувати ділові стосунки.

ДВС часто плутають з медіацією, тому делегатам, серед яких були представники «Одеської групи медіації» та науковці-співавтори проекту Закону України «Про медіацію», пояснили основні відмінності цих альтернативних методів врегулювання спору. Головною з яких є участь саме судді, який своїм авторитетом, напрацьованою юридичною практикою та спеціальними знаннями спрямовує учасників у переговорах. Проте, як зазначив суддя Верховного Суду України Андрій Гнатенко, - «людина має право обирати той спосіб вирішення спору, який вважає доцільним. Завдання держави у тому, щоб створити набір методів, серед яких громадяни мали б змогу обрати найбільш підходящий для себе. ДВС – нова форма примирення у класичному вигляді, коли рішення знаходять сторони, а не державні структури. Ми можемо взяти найкраще від усіх способів і запровадити в українській правовій системі».

Найбільше учасників круглого столу зацікавили особливості запровадження процедури саме в адміністративному судочинстві та пов’язані з цим проблемні питання. Вже не вперше було наголошено на тому, що заборона представникам органів державної влади йти на примирення в суді не тільки стає перепоною у запровадженні процедури, а й навіть порушує авторитет влади та негативно позначається на рівні довіри громадян до держави. Безумовно ця проблема потребує урегулюваня на законодавчому рівні.

Представник Управління МВС України на Одеській залізниці Олександр Дубенко висловився за обов’язковість запровадження даного механізму в Україні разом із застосуванням принципу концентрації всього доказового матеріалу у сторін, що дасть їм змогу оцінити свої шанси у подальшому судовому розгляді та допоможе визначити межі взаємних поступок.

Загалом, варто зауважити, що кількість осіб, які проявили інтерес до заходу, (цього дня в стінах ООАС зібралося більше 80 осіб.) промовисто свідчить про те, що вказаний метод врегулювання правових спорів має всі шанси укріпитися у нашій правовій системі та стати ефективним способом захисту прав громадян.